ДО ПРОБЛЕМИ ОБЛАШТУВАННЯ ПАМ’ЯТКИ МІСТОБУДУВАННЯ ХІ СТ. – Ukrainian design and innovation week
До програми сезону 3 Сезон

Є у Києві занедбана і не надто доглянута дорога, про первинне призначення і прокладення якої мало що відомо, та за всіма ознаками, що наче лежать на поверхні (але хто бачить?), можна говорити про приголомшливу пам’ятку містобудування XI століття. Це дорога зі Старого Києва до нової християнської святині, Печерського монастиря, прокладена по серединній терасі дніпровських схилів. Довжина її від першої до десятої станції складає понад шість верст — близько семи кілометрів, хоча по прямій «від пункту А до пункту Б» лише 5 км. Тисячолітній Шлях прочан дивом лишився пішохідним, його не приладнали під автомагістраль (наприклад, як дублер Великої Житомирської, за генпланом 1935 р.) або під звичайну міську вулицю. Винятком є початкова та фінішна дистанції, де спочатку дорога дотична до Стародавнього Києва, а наприкінці — до розкішного ансамблю першої на Русі лаври. Цю містобудівну пам’ятку слід раціонально включити в організм мегаполіса і закріпити її видатні історичні, архітектурні та ландшафтно-паркові прикмети. Необхідно облаштувати «станції» Шляху прочан — встановити «верствові знаки», вказівники-пояснення і плани, забезпечити пішохідні переходи через авто­магістралі. По–особливому мають бути оформлені початок і завершення Шляху. Результатом осмислених та цілеспрямованих зусиль стане створення у Києві ексклюзивного місця відпочинку, зони естетичного, історичного та економічного розвитку. Потенційно це — ботанічний сад нових часів.

Спікери